+38-067-238-4328

+38-067-238-4328

Благодійний внесок

Історії

Ми щодня отримуємо нові запити на допомогу важкопораненим українським військовим і стараємося максимально допомогти кожному захисникові України, який втратив здоров’я на війні. З моменту заснування в 2015 році фонду «Відродження Захисників України» лікування та реабілітацію у США пройшов 31 військовослужбовець.

Company picture

Віктор Легкодух – 26-річний український солдат, який був паралізований нижче талії внаслідок отриманих поранень, воюючи в зоні АТО у складі 25-ї окремої Дніпропетровської аеромобільної бригади. У 2009–2013 роках Віктор навчався у Львівській академії аеромобільних військ, а у березні 2014 року відправився в зону конфлікту.
16 серпня під час розвідувальної операції дістав тяжке мінно-осколкове поранення. Найбільший осколок застряг у хребті Віктора, через що солдат паралізований нижче пояса. З поля битви бійця евакуювали до Харківського військового шпиталю, а через чотири дні перевезли в Одеський військовий госпіталь для подальшого лікування та проведення операцій.
Віктор із Дніпропетровської області, нещодавно одружився. Нині подружжя разом бореться з паралічем Віктора. Фонд «Відродження Захисників України» привіз Віктора на шестимісячну реабілітацію до центру NextStep у Лос-Анджелесі.

Company picture

Роман Годурик – 40-річний солдат української армії, який служив у 58-й бригаді 13-го батальйону, що дислокувався у Донецькій та Луганській областях. 29 вересня 2017 року, коли міна влучила в укриття солдатів біля села Новотошківка Луганської області, Роман отримав серйозну травму правого плеча.
Лікувався в Київському військовому шпиталі, де лікарі пропонували йому зафіксувати праву руку на одному місці без можливості послуговуватися нею в майбутньому. Команда «Відродження Захисників України» звернулася до доктора Ніла Чена у Центральному госпіталі у Бостоні, який раніше допомагав іншому українському пораненому солдатові. Доктор Чен погодився працювати на добровільній основі й у січні 2019 року провів операцію. «Відродження Захисників України» відповідає за амбулаторні витрати, пов’язані з операцією.
Роман з м. Березань Київської області. У нього двоє синів: Дмитро (9 років) і Артем (14 років).

Company picture

Микола Левкун - 33-річний офіцер, майор, який служив в окремому загоні спеціального призначення Української національної гвардії. З 2014 року перебував у найгарячіших точках Донецької області, зокрема у таких як Слов’янськ, Дебальцеве, Авдіївка, Зайцеве, Широкине, Первомайськ.
Микола був тяжко поранений під час спецоперації біля Горлівки, де наступив на міну, що вибухнула. Він утратив обидві нижні кінцівки і дістав сильне поранення правої ноги. Перша госпіталізація та ампутація були у місті Торез. Опісля Миколу направили до Харківського військового госпіталю, де відбулася перша операція з імплантацією металевої пластини у правій нозі. Проте нога Миколи залишається викрученою і він не може ходити на протезах. Боєць звернувся до нашого фонду, і ми знайшли госпіталь Coney Island у Нью-Йорку, котрий провів необхідну операцію. Після операції Микола отримає протезування ніг, яке нам доведеться покрити в сумі 12 500 доларів.
Микола з Івано-Франківська, одружений, доньці Златі 4 роки, синові Денису 8 років. Микола залишається надзвичайно активним і бере участь у різноманітних змаганнях для поранених українських військовослужбовців, таких як «Ігри нескорених» та «Сила нації».

Company picture


Олександр Півнев – 20-річний солдат української армії, який у 2015 році підписав контракт з 53-ю окремою механізованою бригадою як зенітно-артилерійський винищувач і був направлений на службу в зону конфлікту на Сході України.
3 липня 2016 року Олександр, опинившись під важким артилерійським обстрілом біля міста Торецьк на Донеччині, отримав серйозне поранення. Його доправили до найближчої лікарні, де лікарям довелося ампутувати праву ногу.

У ніч на 4 липня Олександра перевели до Харківського військового госпіталю, де він провів тиждень у реанімації. Протягом цього часу його серце зупинялося чотири рази. Коли стан стабілізувався, бійця перевели у центр травматології, а потім – у відділення гнійної хірургії. Оскільки ситуація залишалася складною, лікарі боролися, щоб зберегти молодому хлопцеві (тоді Олександрові було 19 років) ліву ногу. Загалом боєць переніс 11 операцій у Харківському військовому шпиталі.
Ми спротезували Олександра в США у 2017 році на суму 14 500 доларів.

Company picture

Володимир Ковальський – 34-річний армійський сержант-механік, який служив у 14-му взводі (розташований у Володимирі-Волинському). Станом на березень 2015 року служив на Сході України, доки не дістав поранення на мінному полі 15 березня 2016 року, коли група Володимира пішла на розвідувальний пробіг на окуповану територію.
Володимир був евакуйований до лікарні у м. Волноваха, де йому ампутували обидві нижні кінцівки. Отримавши перше протезування в Україні, Володимир розпочав тренуватися та брати участь у різних змаганнях для людей з інвалідністю, таких як «Ігри героїв» і «Сила нації».
Володимир родом з м. Каховка Херсонської області, має 10-місячну дитину.
Фонд допомагає Володимирові отримати дві протезові ноги. Володимир їде до Орландо (Флорида) для лікування та реабілітації у Prosthetics and Orthotics Associates. Вартість становить 12 500 доларів для обох ніг. Також Володимир отримав бігові протези ніг від центру безкоштовно.

Company picture

Руслан Ярош – 27-річний український солдат, який був паралізований нижче пояса внаслідок отриманих поранень, воюючи у складі 79-ї бригади. Руслан служив в українській армії з 2011 року за контрактом, спочатку – у бригаді нападу, пізніше – у розвідувальному відділі.
З розвитком конфлікту на Сході України в березні 2014 року Руслан обороняв кордон з АР Крим, а згодом його підрозділ вирушив у зону АТО. 19 червня 2014 року поблизу селища Ямпіль у Руслана влучив снайпер, коли українські сили йшли вперед, щоб прикрити 25-ту бригаду, яка зазнала серйозних втрат. Руслан сидів на верхівці військового транспортного засобу, коли куля розбила лопатку, пройшла через його легені та пошкодила спинний мозок. Руслан був негайно евакуйований і три дні перебував у комі в Харківському військовому шпиталі. Згодом солдат провів 13 днів у відділенні інтенсивної терапії та півроку в інших госпіталях. Руслан мріє стати на ноги і звернувся по допомогу до нашого фонду. Ми надали Руслану можливість шестимісячної реабілітації в найбільш розвинутому інституті відновлення спинного мозку в США NextStep на суму 20 000 доларів.

Company picture


Дмитро Котов – 41-річний сержант української армії з 25-го взводу «Київська Русь». 2 червня 2016 року біля села Троїцьке на Луганщині Дмитро отримав складні мінні поранення, коли взвод здійснював одну зі своїх поїздок до сірої зони (території, що відокремила українську армію та проросійські війська).
Дмитро одразу ж втратив одну ногу, а другу йому ампутували у військовому шпиталі. Боєць переніс 27 хірургічних втручань у польовій лікарні та Київському військовому шпиталі. Дмитро тренується на протезах, за котрі наш фонд спільно з українською громадою в Детройті та Нью-Йорку заплатили в листопаді 2017 року 10 200 доларів. Зараз Дмитро повернувся до США для коригування протезування ніг у Орландо (Флорида), що обійшлось у 4750 доларів. Він також узяв участь у марафоні морської піхоти у Вашингтоні.

Company picture


Володимир Бобик – 41-річний український солдат, який був паралізований унаслідок отриманих травм, воюючи в зоні АТО у складі 95-ї бригади. Володимир командував мінометним взводом і брав участь у бойових діях на кордоні Авдіївка, Тарасівка, Слов’янськ, де був сильно поранений у шию, легені та спинний мозок.
Лікувався в Генічеській лікарні й Одеському військовому госпіталі і нині проходить реабілітацію. Повільно в нижню частину його тіла повертаються відчуття, і він може рухати пальцями на лівій нозі. Ми дали Володимиру можливість перебувати протягом шести місяців у центрі реабілітації NextStep у Лос-Анджелесі, який лікує людей із серйозними травмами центральної нервової системи. Щомісячна вартість терапії, кімнати та пансіону становить 2500 доларів. Володимир пройшов у Лос-Анджелесі шестимісячну реабілітацію на загальну суму 15 540 доларів, яку сплатив фонд «Відродження Захисників України».

Company picture


Рустам Росул був охоронцем на українсько-російському кордоні, який постійно зазнавав нападів проросійських сил. 10 жовтня 2014 року біля Волновахи він і більшість охоронців у його підрозділі були поранені. Кілька куль пошкодили життєво важливі органи, зокрема спинний мозок, залишивши Рустама паралізованим. Вийшовши з двотижневої коми в Дніпропетровському військовому шпиталі і пройшовши лікування в прикордонній патрульній лікарні Києва та Львівському реабілітаційному центрі, він був прийнятий у центр реабілітації для паралізованих у Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія. Рустам уже здатний стояти з мінімальною підтримкою і робити кроки за допомогою милиць. Ми сподіваємося, що через шість місяців реабілітації він зможе ходити з мінімальною підтримкою і повернутися до самостійного способу життя. Реабілітацію для Рустама фінансували українські американці в Каліфорнії та інших частинах США.

Company picture




Михайло Ляля український паралізований солдат, який 12 лютого 2015 року зазнав серйозного поранення на Сході України у важкій боротьбі біля міста Дебальцеве. Михайло отримав травму спинного мозку і був прооперований в Інституті нейрохірургії в Києві.
Поранення залишило молодого солдата паралізованим нижче талії. Він хоче брати участь у Паралімпійських іграх (веслування) і одного дня представляти Україну на Іnvictus Games. За реабілітацію Михайла у центрі NextStep у Лос-Анджелесі, а також кімнату й пансіонат ми сплатили 12 500 доларів. Михайло займався баскетболом і тенісом.

Company picture


Андрій Мельник працював у складі 80-ї бригади, добровільно пішов на Схід України, щоб захистити українську територію, і служив у селі Піски. Він пройшов через тяжкі бої в аеропорту Донецька, де втратив майже половину своїх бойових побратимів, а деякі зникли безвісти. Умови, в яких боролися воїни, були надзвичайно важкими. Інколи вони спали лише дві години, мали обмежену кількість їжі. Офіцер української армії вистрілив в Андрія після того, як він вийшов з аеропорту Донецька. Це сталося у селищі ближнього військового району, коли наші сили помилково прийняли Андрія за сепаратиста. Куля залишила Андрія паралізованим нижче талії. Фонд «Відродження Захисників України» привіз бійця для реабілітації в Лос-Анджелес наприкінці листопада 2016 року. Через пролежні, що відкрилися під час подорожі Андрія, він не міг залишитися на шість місяців і після двох місяців реабілітації мусив повернутися до України, щоб отримати медичну допомогу. Фонд «Відродження Захисників України» сплатив 7500 доларів.

Company picture

Віталій Галіцин полковник української армії, який у серпні 2014 року дістав серйозне поранення черевної порожнини та обох очей через вибух міни поблизу міста Маріуполь. У цій атаці Віталій втратив двох своїх найкращих друзів-офіцерів. До війни Віталій багато років служив в українській армії бойовим інженером (сапером). Він брав участь у спеціальній місії в Іраку під назвою «Іракська свобода» і працював разом з іншими військовослужбовцями з усього світу. Віталій є експертом з роззброєння вибухових пристроїв і добровільно виїхав до Східної України після відставки зі Збройних Сил у 2010 році.
Він вважав, що власними знаннями допоможе захистити націю та народ від російської окупації. 26 серпня Віталій був поранений у живіт і майже втратив зір на обох очах. У Німеччині лікарі прооперували одне око і змушені були хірургічно видалити інше. Завдяки українському американському лікареві Бойку в січні 2017 року Віталію здійснили трансплантацію рогівки у клініці Wills Eye у Філадельфії. Та, попри всі наші зусилля, Віталій залишається незрячим. Він отримав собаку-поводиря в Pilot Dogs у штаті Огайо, яку привіз із собою до України.

Illustration

Про реабілітацію Олега Івахнюка в “Next Step Ukraine” з благодійним фондом Revived Soldiers Ukraine: 
Не секрет, що ветерани АТО сьогодні як ніхто потребують реабілітаційного втручання як в фізичному так і в моральному плані. Про те, як знайти в собі сили після поранення, борючись кожен день за те, щоб встати знову на ноги і прийти самостійно до доньки. Розповів в Інтерв'ю Олег Івахнюк- ветеран АТО, який з початком війни пішов як доброволець, потім служив в батальйоні Донбас.
- Коли і як отримали поранення?
«Поранення отримав у 2014 році, на передовій коли визволяли місто Попасне, Луганська область. В ліве стегно попало 3 кулі. По прогнозам лікарів мав ходити, але на одинадцятій операції дали неправильно спинальну анестезію і відказало все тіло. Коли лежав у Харкові хотіли ампутувати ногу. Але я не дав цього зробити, бо був у свідомості, а інакше б відрізали. Якби не ця ситуація повернувся би на фронт» - Розповідає Олег.
- Лікар був звільнений? або як вирішили ситуацію з анестезією?
Лікар анастезіолог відразу пішов у відпустку на 4 місяці. Звільнений не був. Рани довго не загоювалися, тому що занесли інфекцію. Пізніше, її вдалося знешкодити коли був на лікуванні за кордоном.
- Де проходили лікування до того як потрапили на реабілітацію в Next Step?
Проходив в Іспанії і в Рівненській області в Клевані.
- Як дізналися про центр, який результат після заннять?
Дізнався від волонтерів, і бачив на фейсбуці про реєстрацію. У центрі вже другий місяць займаюся, результат є навіть після невеликого періоду. Прокачав м'язи ніг і спини, почав краще вставати на ногу. Реабілітологи не дають спуску і відносяться на рівні з собою, не жаліють тебе. Що найбільше і подобається. Дають поради як правильно харчуватися, вправи в домашніх умовах. «Після тренування одяг завжди мокрий» -сміється Олег. Якщо все болить значить правильно все робимо.
- Якщо порівнювати реабілітацію зараз в Next Step і в Іспанії?
відмінностей є декілька хоч підхід до пацієнта практично однаковий- позитивний і мотивовуючий до реабілітації і вправ. Відмінності в тому що “Next Step Ukraine” має краще і новіше обладнання. Також ціни в Європі високі. За подібну реабілітацію ми сплачували в місяць 1,500 Евро, в “Next Step Ukraine” для мене реабілітація і проживання в будинку зробленому фондом під розсеоення- безкоштовно. Тому хотілося б подякувати всім благодійникам фонду Revived Soldiers Ukraine за можливість реабілітації вдома в Україні. І я дуже радий, що є професіонали своєї справи і в нашій країні. Дякую! 

Реабілітація тіла і душі.

Тільки в нас особистий підхід до кожного бійця, не тільки фізичний, але і психологічний. Цим прикладом є Дмитро Підибаєв. Про реабілітацію в «Next Step Ukraine» з благодійним фондом Revived Soldiers Ukraine:

Дмитро офіцер,пішов на війну в 2015 році, як військовослужбовець ЗСУ. Рік чекав підвищення від кадрового офіцера до старшого лейтенанта. Інакше не пускали на лінію фронту.

- Чого прийняв таке рішення, поїхати в зону АТО ?

«Напевно в більшій мірі, щоб батьки мною пишалися. Доказати, що я в цьому житті чогось вартий і сильна людина. Заради них і пішов вперше на війну» - розповідає Дмитро

- Куди направляли ?

Так як я зв‘язковий, був в усіх точках Донецька і Луганська.

- Брав зброю в руки , чи не було такої потреби?

Там зброя в усіх , але застосовувати його не приходилось. Якщо бути відвертим , був один момент не зрозумілий, але щоб стріляти такого не було. Пам’ятаю був випадок, ми стояли на окремій точці в лісі. Нас було чотири чоловіки і було дуже близько до передової. І якось одного разу я чергував вночі і почув, як хтось ходить біля нас. Я випустив залп , вони відбігли потім через час знову прийшли . Тоді я дійсно стріляв, але не для того щоб влучити в когось, ціль була налякати.

- Коли і як отримав травму?

Отримав під час проходження військової служби в ЗСУ півтора роки назад , коли їхав по робочим справам потрапив в ДТП.

- Де проходив реабілітацію ? Закордоном був чи тільки в Україні?

Проходив тільки в Україні, спочатку був у Львівському госпіталі там навчився жити самостійно, обслуговувати себе. Це був початок моєї довгої реабілітації , але все більше намагаюсь працювати над собою, відновлення ходьби. Життя на цьому не закінчується і це головне.

- Як ти дізнався про Next Step? Якщо порівнювати з іншими закладами в Україні в яких ти був, на якому рівні Next Step?

Дізнався від волонтерів, що планують відкриватися, але взимку було важко добиратися до центру. Проте дуже зацікавився реабілітацією саме в ньому. Якщо порівнювати з тими де я був, то це дійсно рівень Європейський . Тренажерм нові, навіть деякі бачив вперше. Кожен раз коли приїжджаєш, то хочеться займатися, співробітники стають другою сім’єю. Хочу ще відмітити , що коли люди не знайомі радіють за тебе, хочеться викладатися на всі тисячу відсотків, щоб вони тобою пишалися. Ти стараєшься заради ріабілітолога, який витрачає свій час на тебе і ти хочеш йому доказати, що ти можеш, і можеш досягнути високих результатів.

- Скільки займався в центрі? Які результати після реабілітації?

Займався 2 місяці, за цей період я зміцнив верхній плечовий пояс, став більш самостійним, це дозволило сідати в машину і виходити з неї, вставати з підлоги і навіть правильно на неї падати, з підлоги сідати в візок. Все, що може людина без травми , може і людина у візку.

Illustration