- Віктор Легкодух
- Вадима Зябліцев
- Володимир Товкіс
Вадима Зябліцев
Про свій намір піти до війська Вадим не зізнавався ні друзям, ні рідним. До військкомату вирушив сам, бо знав, що йому повістка не прийде. Вже коли був на передовій, заспокоював маму, що він аж на четвертій лінії захисту. Та насправді Вадим 7 місяців разом із побратимами тримав оборону в Дебальцевому.
Коли ворог почав затискати у кільце, обстрілюючи вже з відстані меншої, ніж 10 кілометрів, Вадима з побратимами накрило ракетами з ГРАДів. Вони саме заступили на пост і готові були тримати оборону проти піхоти, але ж не проти реактивної системи залпового вогню.
11 лютого минулого року Вадима Зябліцева могло вже не бути серед живих. Але тепер він знає, що дива трапляються.
«Ми стояли завжди у шанцях. Але того дня ми чомусь туди не спустилися. Почули свист ракети, лягли на землю, бо не було вже куди тікати. Вже на п’ятому чи шостому вибуху я відчув, що мене перевернуло вибуховою хвилею, злетіла каска, і я побачив, що вона вся скривавлена», — згадує боєць.
Одразу кілька осколків влучили Вадимові в голову, а ще пройшли крізь ногу. Та з поля бою хлопця, попри постійні обстріли, таки вдалося вивезти. Відтоді Вадим не міг самостійно ходити. Спершу лікувався в українських шпиталях, потім волонтери допомогли відправити бійця в Угорщину, де йому провели операцію на голові. І ось нарешті у Львові, у військовому шпиталі, медики з’ясували причину того, чому ж він не ходить.
«Вже потім з’ясувалось, що причиною був надто потужний удар по спині, по бронежилету, що й дало мені травми на ноги», — каже Вадим Зябліцев.
Наразі Вадим перебуває у реабілітаційному центрі Next Step Ukraine
Для порятунку Вадима Зябліцев не вистачає 17000 ₴
Давайте разом допоможемо!
Як допомогти?Пошук благодійного проекту
Вік військового від 0 до 41 років
0
41
Сума якої не вистачає
-10400 до 23700
-10400
23700
Показано 5 з 46
Дивитись усі