Важливо пам’ятати не лише тих героїв, що загинули за Україну, а й тих, хто дивом залишився живим. Часто забуваємо, що бійці, які проходять лікування та реабілітацію, потребують часом більшої допомоги, ніж ті, що на передовій.

Михайло Єдинак, людина з невичерпною волею до життя, яка не може жити без допомоги іншим. Лікарі не давали йому шансу встати з інвалідного візка, а він зміг. – «Був на Майдані з перших днів. Коли почалися воєнні дії АТО, не міг залишатися вдома. Рідні спочатку навіть не знали, де я. Починав воювати у Станиці Луганській, потім захищав Донецьк. За місяць до повернення додому, у березні, сталася біда. На мене впав “Урал” — ремонтував машину, не витримав домкрат. Від мін та куль вберігся, а тут біда. Як наслідок — перелом хребта та інвалідний візок. Львівські депутати обіцяли купити мені візок, от чекав три місяці. Довелося вирішувати питання самостійно.» Дякуючи нашим донорам ми повертаємо таких хлопців до повноцінного життя!
Тож приєднуйтеся до нас робити разом історію!