Герой нашого часу «Батя»

Цей позивний Дмитро отримав від побратимів, зрозумів що на нього дивляться, молодщі хлопці і він має відповідати довіреному статусу.
«На війну пішов у 2014 році в началі вересня, ми приїхали нас зустріли і збрали двома бетеєрами і атобусом. Шли по зеленці прострілювали ппід прикриттям до Дебальцева. Добралися до місця дислокації , але бойове хрещення не затрималося» – розповідає Батя.

Наш підрозділ прикривав артилеристів котрі розташувалися трохи нижче, і саме ми були основною мішенню ворога та перешкодою на шляху до мінометних позицій. Гради раптово накрили позиції і несподівано стихли, але мінометний обстріл не завершувався. В напрямку Луганської області вели залізничні шляхи, до однієї з колій був приварений потяг, для того щоб обмежувати нам огляд під час ворожих обстрілів, ми деякий час не могли відслідкувати звідки ведеться вогонь. – як і де ви отримали поранення?

В районі Світлодарської дуги. Повертаючись с завдяння наїхали на міну і більше нічого не памьятаю. Про той день мені розповідали побратими, спідкало те що найбільше всього боявся «Поранення» , яке обмежує можливість рухатися. Відкрив очі дивлюся жінка біля мене стоїть, кажу – «що трапилося ?», а не чую себе взагалі. Осколок так і не видалили. – від кого дізналися про центр ?
В мене є побратим Олег Ивахнюк, він перший приїхав проходити реабілітацію і запропонував мені. – скільки часу ви вже проходите реабілітацію? Які результати?

В центрі знаходжусь вже півтора місяці, реабілітологи, відношення, атмосфера все супер, хочеться приїжджати і займатися. Достатня кількість тренажерів, щоб займатися. До того як я потрапив в центр я не міг навіть встати на ногу, боявся, руки тремтіли. Зараз є впевненість, підтримка реабілітологів , що все вийде, можу сміло вставати на ногу і проходити певну дистанцію. Я був на багатьох реабілітаціях по Україні і тільки в Next Step почав бачити результати. Дай Бог здоров’я реабілітологам і волонтерам які роблять і не забувають про нас.

Тепер планую відновитися і продовжити не завершене!